Шипшина Чацького (Rosa czackiana Besser) – це унікальна та надзвичайно рідкісна «дика троянда», яка занесена до Червоної книги України. Має велике наукове значення через свою географічну обмеженість та особливості походження. Шипшина Чацького належить до вузьких ендеміків. Це означає, що вона має обмежений природний ареал і не зустрічається більше ніде у світі, окрім Малопольської та Волино-Подільської височин. В Україні її поодинокі популяції спорадично ростуть на північно-західному Поділлі, Товтровому кряжі, Опіллі та у Приднiстров'ї.
Рослину описав та назвав видатний ботанік австрійського походження Віллібальд Бессер у 1821–1822 роках. Видовий епітет czackiana він дав на честь Тадеуша Чацького – відомого польського освітнього діяча, який заснував знамениту Волинську гімназію (згодом – Кременецький ліцей), де Бессер тривалий час викладав та розбудовував унікальний ботанічний сад.
Від інших численних видів шипшини цей кущ відрізняється тонкими анатомічними ознаками:
- вона має надзвичайно товстий конусоподібний диск із вузьким отвором (зівом) до 1 мм у діаметрі;
- маточки виступають із цього отвору, формуючи своєрідну нещільну колонку, що не притаманно більшості звичайних шипшин;
- має красиві поодинокі рожеві квітки діаметром 3–4 см, які зацвітають у червні–липні.
Сучасні вчені-систематики розглядають шипшину Чацького як частину складного поліморфного комплексу Шипшини французької (Rosa gallica). У багатьох міжнародних ботанічних базах даних (як-от World Flora Online) її назва вказана як синонім французької троянди, проте в Україні вона зберігає свій окремий охоронний статус.
Цей вид надзвичайно важко досліджувати ботанікам. Рослина здатна активно розмножуватися вегетативно завдяки підземним пагонам (столонам). Через це цілі зарості шипшини на галявині можуть виявитися одним єдиним організмом-клоном, що заважає вченим точно підрахувати реальну кількість індивідуальних кущів.
Шипшина Чацького має статус «неоцінений» у Червоній книзі України. Її природні місця зростання — це сухі термоксерофільні узлісся та галявини, які швидко заростають іншими агресивними чагарниками або страждають від випалювання трави та відпочинку людей. Офіційно вона охороняється у природному заповіднику «Медобори» та Галицькому національному природному парку.
Інформація підготовлена науковою співробітницею Галицького НПП
Олександрою БУЧКО. (Фото автора).